Градієнт

Привіт, моя пташко! 

Ще холодно досі.

Останню надію стиснув

Ніхто ж не сказав, що ти в першу ж осінь

шукатимеш нову весну.

Секунди в години, і \"хто ти?\" у \"де ти?\"

Чужі вже століття на \"ти\" 

Моїми очами шукають планети,

Твоїми руйнують світи.

Все не закінчиться без нас,

Тих, чи інших, 

тих чи інших.

Бачиш, усьому є свій час,

З часом і в мене буде тепліше

Заплетену правду й розплетену віру

Не стрінуть в одному фоє.

І чорна полоска віками на сіру

Ніяк не знайде градієнт.

Усе тимчасове заплетене в вітер

Під музику ранніх квіток.

Ти перша із нот, остання із літер,

Тому і чужа для кліток...