Лелека (Gvozdini Remix)

Телефони мовчать, ми обидва граємо,

Ніби нам всеодно, але добре знаємо

Що трохи часу пройде і наші планети,

Що у грудях, рознесе біль як вітер намети.

Скажи, ну чому такі ми діти,

Ну куди таких подіти?

Може досить терпіти, в колі віскі топити.

Під ранок вириваючи із рамок

Всю пам’ять на фото як уламок.

Тепер в душі не океани а дощі,

Ми не ангели, а палачі,

Для кохання що нас так гріло,

Що нас так змінило?

Приспів:

Я так далеко далеко далеко, що навіть заплуталась де я,

І ніби лелека лелека лелека, яку скрізь тумани несе.

Я так далеко далеко далеко, і ніби лелека лелека лелека,

Я тобі напишу і зітру в мить,

Так, і мій телефон від тебе мовчить,

Одинокі, байдужі, майже на грані,

Де кожен своє серце перетворив на камінь.

Тепер в душі не океани а дощі,

Ми не ангели, а палачі,

Для кохання що нас так гріло,

Що нас так змінило?

Приспів:

Я так далеко далеко далеко, що навіть заплутався де я,

І ніби лелека лелека лелека, яку скрізь тумани несе.

Я так далеко далеко далеко, я так далеко,

І ніби лелека лелека лелека.

Без тебе день ніби ніч, день ніби ніч, порожні міста,

І серед тисяч облич, тисяч облич, знайду твої вуста.