додому

тріщинками на асфальті

на вокзалі зустрічає

місто, в якому виріс я

тут нема метро й швидких трамваїв

нікуди люд не поспішає

тут мені дали імʼя

двадцять гривень у кармані

на них куплю ромашек мамі

поїду туди, де сказав свої перші слова

куди на цей раз занесе течія

завжди щось хотів змінити

і постійно кудись бігти

загубився у великих містах

наче я один у світі

нема кому мене зігріти

мене лякає це доросле життя

але коли стане сумно

згадаю своє віконце

де мені світять промені рідного сонця

не треба мап і навігацій

я знаю як свої пʼять пальців

назви всіх вулиць, районів і доріг

скільки було ситуацій

спогадів, асоціацій

з кожним куточком цих рідних з дитинства дворів

ми кружлялися у вальсі

вперше тут поцілувався

в цих стінах шкільних відгуляли ми свій випускний

як пташка з гнізда свого я полетів

завжди щось хотів змінити

і постійно кудись бігти

загубився у великих містах

наче я один у світі

нема кому мене зігріти

мене лякає це доросле життя

але коли стане сумно

згадаю своє віконце

де мені світять промені рідного сонця

удома на столі завжди накрито

і досі висить на стіні старий килим

такий особливий цей запах квартири

мам, зустрічай

я додому приїхав