Нас кохають

Ти Всесвітом моїм вже став, як я хотіла

запалив мрії у душі, вона горіла.

Ніщо не має сенс життя, лише кохання

як звук весни, в думках моїх, твої бажання.

Це серця стук в мені, поглянь,

за мною тихо тінню стань.

А нас кохають ночі весняні,

а нас чекають квітучі сади.

А нас кохають зорі світанку,

і вже не самотні прокинемось зранку ми.

Гарячий погляд в сіру даль

розкаже про мою печаль.

Обійми теплі розведеш,

печаль холодну проженеш.

Тікає подих із грудей, а серце рветься,

коли мене твоя рука в думках торкнеться.

Цей ніжний дотик сильних рук

дарує смак солодких мук.

Не заради себе світить сонце,

не заради себе тече вода.

Жити не для себе, звичайно, не просто,

просто відчуй як нас щиро кохають ...