Поруч

У цьому світі стає жити все тяжче,

Коли штовхають ліктями з усіх боків.

Ті очі згадують, стає все краще.

Бо світ очей тих важливіший з усіх світів.

Знай, я пробьюсь крізь затори и давки.

Нехай в житті нам під колеса кидають лід,

Але любов до тебе з серця не вкрасти,

Вона прошита вже у мозку моїх клітин

Вона прошита вся до мозку моїх клітин.

І наступає ніч, і наче добре все...

А як кричить душа, ніхто крім тебе не чує.

I через сотні міст, чи відчуваєш ти,

Що я є поруч що це я твої сни малюю?

Я завжди поруч, це я твої сни малюю.

А з кожним роком буде важче казати

Відверто так про любов , доросла вже.

Тепер, я розумію маму и тата

Для них, як була маленькою i досі є.

І знов на поїзд, у літак і машину.

Скоріше б вже переступити поріг в свій дім.

І цьомати свою маленьку дитину,

І потонути в том світі без людей - машин

Без людей - машин.

І наступає ніч, і наче добре все...

А як кричить душа, ніхто крім тебе не чує.

I через сотні міст, чи відчуваєш ти,

Що я є поруч що це я твої сни малюю?

Я завжди поруч, це я твої сни малюю.

А все минає, часу не зупинити.

І марні спроби ті вхопити його за хвіст.

Стрімко летять, неначе ластівки літа.

Та головне, хай ті літа мають добрий зміст.

Моє маленьке, найрідніше зернятко

Чекає маму з татом, вдома ніяк не спить.

І я усе готова зараз віддати,

Щоб бути поруч, і дивитись в очі

Немов в блакить немов в блакить.

І наступає ніч, і наче добре все...

А як кричить душа, ніхто крім тебе не чує.

I через сотні міст, чи відчуваєш ти,

Що я є поруч що це я твої сни малюю?

Я завжди поруч, це я твої сни малюю.