Сутінки спогадів з теплої кухні

Сутінки спогадів з теплої кухні,

Подих зими за похмурим вікном,

Сонця холодного жовтий відбиток

Сховався у скриню з останнім теплом.

Старенький алое на підвіконні,

Тоненький павук на його стебельці,

І промінь лоскоче котячеє вухо,

І гладить тихенько мене по руці.

За склом потемнілим гуля завірюха,

Іскристі сніжинки стучать по вікну,

На шафі у рюмці спить з вересня муха,

Скуча, бідолаха, по сонцю й теплу.

А день промайнув - не встиг оком змигнути,

А літо - неначе пропавша душа,

І хочеться час вже назад повернути,

Та кличе в засніжені далі зима.