Songteksten

Холодні сутінки,
Темні зорі,
Ліси безкрайні,
Поля неозорі.
Повільно вдихає
Мряку крізь втому,
Чужими стежками
Вертає додому.
І наче вона - не вона,
ЛИше тінь,
Що вгору повзе
Поміж чорних склепінь.
Закутана в плащ,
Оповита туманом,
Впізнала кохання -
Вступила в оману.
Тепер неприкаянна
Її душа,
Гуляючи бором,
Очікує дня.
Щось ходить бурмоче,
А то заспіває,
Неначе у серденьку
Радість плекає.
Буває їй часом
Ну так вже нестерпно!
Але точно знає -
Не час іще вмерти.
Written by: Безкоровайна Анастасія, Зізенко Микола Сергійович
instagramSharePathic_arrow_out