Ніяких ми

Самостійні не зовсім

і в постійній напрузі

так, ми більше ніж знайомі

але більше не друзі 

відпустити - це важко 

але хтось із нас мусить 

після другої пляшки 

уникати спокуси

нагадати про себе

перегорнути все з ніг до гори

писати сумую 

І чекати від тебе, а ти? 

Давай навчімось, посміхатись коли болить

сподіваюсь в тебе все добре, амінь

обійми

і більше не існує ніяких ми 

і наостанок два сумних погляди, а в них

тепер лише спогади, спогади і більше ніяких 

обійми 

Ти кажеш: все мине, я кажу : коли?

Бо всі вони навколо однакові, а ти

тепер лише спогади, спогади і більше ніяких Ми 

невже це все марно. шукати тебе у натовпі 

застигши назавжди. залишив погляд на тобі 

ти в серці як вдома - ти та хто його розтопив 

та хто досі в ньому. ти та хто його вбив

що нас повязало. що в одне одному знайшли 

ми все зруйнували. чи хтось так зверху вирішив 

найстрашніший спогад. як тоді без тебе жив 

Ну як ти там, скажи?