Місто чуже

Місто чуже, незнайомий проспект, як неприбраний стіл.

Це - моє місто, але на пару зим.

Вікна будинків - мозаїка вогнів, там тепло й затишок.

Друзі ж далеко, але, сподіваюсь, все Ок.

Місто чуже

Мені долею майже стає:

Спробуй - ти не втечеш, не здогонишь теж!

І старання всі марні!

Місто чуже,

Може, станеш колись як «своє»?

Якщо знову дощі, які змовились всі,

Не обрушать негоди…

А зранку весь час , робота - не джаз, і я знов в колесі!

Справи нові, від яких полин на душі.

І зазвичай пальцем на склі пишу я листи.

Осінь прийшла – вона думки читає мої!

Місто чуже

Мені долею майже стає:

Спробуй - ти не втечеш, не здогонишь теж!

І старання всі марні!

Місто чуже,

Може, станеш колись як «своє»?

Якщо знову дощі, які змовились всі,

Не обрушать негоди…

Осінь піде, Зима прийде… Сніг – ще той старий гаджет,

Білим віршем заспіває вітер-поет.

Та все одно прийде Весна, і квіти розквітнуть

І наші серця одне одного точно знайдуть…