Будь ласка, не вбивайте нас...

Біда насунулась зненацька і здаля,

І потемніло небо над Вкраїною…

Сльозами вмилася обпалена земля,

Стоїть дитя і плаче над руїною.

Воно до мами оченята підійма –

Чому дорослі дяді хочуть вбити нас?

А мама сльози утирає крадькома –

Все буде добре, синку, скоро прийде час…

Будь ласка, не вбивайте нас,-

Благають вас маленькі українці.

Ми мріємо про той щасливий час,

Коли затихнуть воєн громовиці.

Будь ласка, зупиніть війну,

Дитинство наше в нас не відбирайте…

І поверніть нам радісну весну…

І любу Україну нам віддайте!

Ми вже не хочемо в холодних укриттях

Уроки вчити і ляльками гратися…

Почуйте зляканих дітей серцебиття,

Які під звук сирен біжать ховатися.

Ми стали старшими ураз на кільки літ…

Невже дитинство наше закінчилося?

Скажіть, ну чим ми завинили на весь світ?

Невже лиш тим, що в Україні народилися?...

Будь ласка, не вбивайте нас,-

Благають вас маленькі українці.

Ми мріємо про той щасливий час,

Коли затихнуть воєн громовиці.

Будь ласка, зупиніть війну,

Дитинство наше в нас не відбирайте…

І поверніть нам радісну весну…

І любу Україну нам віддайте!

…Будь ласка, зупиніть війну…