Осінь

холодніють дні та ночі

розмови все коротші

навколо ніч, мокре листя

та сумні наші з тобою лиця

ця осінь, осінь, закрий мене руками - я твоя

ця осінь, осінь, руки скуті - я камʼяна

заховай мене, заховай мене, заховай мене, посеред лісу

заховай мене, заховай мене, заховай мене, посеред лісу

заховай мене посеред лісу, посеред лісу

заховай мене посеред лісу, посеред лісу

чим більше зроблю кроків на зустріч

та знов розчаруюсь, відчувши живий дощ

я бачу дивні візерунки на люстрі

погода плаче і я з нею разом

ця осінь, осінь, закрий мене руками - я твоя

ця осінь, осінь, руки скуті - я камʼяна

заховай мене, заховай мене, заховай мене посеред лісу

заховай мене, заховай мене, заховай мене посеред лісу

заховай мене посеред лісу, посеред лісу

заховай мене посеред лісу, посеред лісу

зажди зачекай, не тікай від мене (не тікай від мене)

я втрачаю розум щоразу від тебе (чекаю на тебе знов)

між коханням прірва та осінь тримає

(жовтень не відпускає)

листя приховує молодість вічну

(нашу силу космічну)

ця осінь, осінь, закрий мене руками - я твоя

ця осінь, осінь, руки скуті - я камʼяна

заховай мене, заховай мене, заховай мене, посеред лісу

заховай мене, заховай мене, заховай мене, посеред лісу

заховай мене посеред лісу, посеред лісу

заховай мене посеред лісу, посеред лісу