Дванадцята ночі

Очі мої не торкаються тебе

Сковзають, як діти на ковзанці снів

Хто ти, скажи, і чого тобі треба

Хто ти, скажи, а я – полетів

Крила мої – мов вітрила на вітрі

Крила мене все несуть і несуть

Люди внизу – підступні й хитрі –

Форму псують і спотворюють суть

Дванадцята ночі, я знову один

І стомлені очі самотніх машин

Все стихло давно

І тепер назавжди

Йдеш знову ти...

Дванадцята ночі, я знову один

І стомлені очі самотніх машин

Все стихло давно

І як завжди назавжди

Йдеш знову ти...

Я не торкаюсь тебе, я торкаюся неба

Я вище смерті, вище рабів і катів

Хто ти, скажи, і чого тобі треба

Хто ти, скажи, а я полетів

Крила кружляють мене у повітрі

Я, наче лист, що летить від землі

Люди внизу – підступні й хитрі

Знизу – великі, а зверху – малі