Мамай

Ой на небі зорі згасають

Січові сурми лунають

А на ранок військо рушає

І ніхто долі не знає

Чи до моря хвилей полину

Чи зостанусь серед полину

Ви моє ім‘я згадають

Лиш тополя віти гойдає

Будеш ти замкнена в хаті

І з журби руки ламати

От якби ж пташині крила

Навздогін миттю б летіла

Ой прости, ой прости доню

Може він згине в полоні

Може він тебе забуде

Ти ще нам дякувати будеш

Вийду я в ранкове поле

Закричить серце від болю

Рідні мої хай не почують

За коханим тугу лютуєш

Розіграйсь дніпре глибокий

Сколихнись степе широкий

Ген за обрій хмари зникають

Всі шляхи додому вертають