Герої

За чужими не бачу

Де поділись наші

Хто нічого не взяв

Всього себе віддавши

І колишні щенята

Поставили вовками

Рідні зорі горять

Над чужими містами

Кому - вина на стіл

Кому - голі кості

Принесли чуже повітря

Непрохані гості

Густо віється дим

Над розбитим асфальтом

Ріже світла лезо

Темряву ватну

Відчай мій

Я не прошу полегкості

Стільки мрій не стало

Сили й твердості

Відчай мій

Мої герої впали

Стільки мрій не стало

Від металу

За чужими не чую

Як сміються наші

З дому вийшли одні

Повертались інакші

Де колишні щенята

Поставали вовками

Поки зверху сидять

За тугими столами

Ти - за вітром ніс

За новинами пильно

Гинуть молоді

Коли жити повинні

Що, якщо твій дім

Став дорогою й пилом

Що, якщо ця тінь

Знов не тих накрила

Відчай мій

Я не прошу полегкості

Стільки мрій не стало

Сили й твердості

Відчай мій

Мої герої впали

Стільки мрій не стало

Від металу

Вітер, вій

Розвій тривоги й болі

Хто для нас

Здобуде кращу долю

Вітер, вій

Мої герої встали

Де серця

Сильніші від металу

За сльозами матерів

Церковних дзвонів не чути

Острови свободи

Захищаються люто

Сіроманці-вовки

Б'ються з дворовими псами

Ми не станем рабами

Ні, ми не станем рабами

Відчай мій

Я не прошу полегкості

Стільки мрій не стало

Сили й твердості

Відчай мій

Мої герої впали

Стільки мрій не стало

Від металу

Вітер, вій

Розвій тривоги й болі

Хто для нас

Здобуде кращу долю

Вітер, вій

Мої герої встали

Де серця

Сильніші від металу