Не озирайся

Сторінки сторінками, тягар думок.

Долі героїв, не впевнений крок

Все у ній переплітається, в нього розпач в очах.

Вона нікого не чекає, а він без неї ніяк.

У кожного своя пустеля і свої міражі

Кожен каже ще є час і не треба

Але все навпаки

Не озирайся назад, минуле візьме своє

Всі сидять у теплій хаті, хоч холод плине в вуста

Всі знають правду дня але охоплює страх

Не озирайся, не озирайся назад

Погаснуть ліхтарі, все місто впаде в ніч

А він біжить до неї неначе босоніж

Міські самотні краплі, останній їх трамвай

Її ковток міцної кави, його світанкове "Прощай"

Не озирайся назад, минуле візьме своє

Всі сидять у теплій хаті, хоч холод плине в вуста

Всі знають правду дня але охоплює страх

Не озирайся, не озирайся назад