Зграя

Зоряна місячна ніч, темний ліс

На галявині стоїть одинокий вовк

Навкруги розкидано чимало гільз

Запах пороху і усюди кров

Хто залишився зі зграї у живих?

А хто покинув цей Світ без вороття?

Від отих роздумів сумних

Вирвалося пронизливе виття

Хай вітер ураганний дме у лице

Хай терен розриває тіло моє

Я буду йти вперед, незважаючи на біль

Аха є

Нехай здригається від кроків земля

Нехай мене почує зграя моя

За сімʼю свою перетворю на попіл

То був звичайний ранок, дивовижна панорама

Після філігранного полювання зграя відпочивала

Споглядала мати, як грають вовченята

Та й ніхто і не гадав, що йде біда у табір

Їм погану вість приніс сапсан

Що браконьєри у лісах

І дають волю своїм псам (сам, сам)

Прикрити зграю вирішив вожак

Стрибнув на ворога та на жаль

Заловив під ребро ножа

Виє підстрелена вовчиця

Застигли сльози у її очах

Життя відібрали кляті вбивці

У вовчат

З відрядження у табір повернувся ввечері вовк

Від побаченого охопив його шок

І на всю вовчу пащу завив: «За сімʼю

Загризу!»

Хай вітер ураганний дме у лице

Хай терен розриває тіло моє

Я буду йти вперед, незважаючи на біль

Аха є

Нехай здригається від кроків земля

Нехай мене почує зграя моя

За сімʼю свою перетворю на попіл

Хай вітер ураганний дме у лице

Хай терен розриває тіло моє

Я буду йти вперед, незважаючи на біль

Аха є

Нехай здригається від кроків земля

Нехай мене почує зграя моя

За сімʼю свою перетворю на попіл