Розкажи, Україно

Розкажи ти мені,

Як живеш, Україно?

Чому знову в вогні,

Чому знову в руїнах?

Чому землю твою

Знову топчуть солдати?

А в далекім краю

Плаче знов чиясь мати!

Скільки треба ще сліз,

Скільки треба ще крові?

Щоби дали нам всім

Просто жити в любові.

Нащо стільки біди

Моєму народу?

Ми ж хотіли завжди -

Просто мати свободу!

Щоб пшеничні поля колосилися

І родити земля не втомилася,

Щоби діти малі мирно гралися

І страшної війни не боялися!

Щоби радість була в домі кожному,

Щоб знайшов кожен суть в слові Божому,

І щоб пісня пливла Україною -

Неподіленою, єдиною!

Скільки воєн було,

Щоб здобути свободу,

Скільки в битвах мого

Полягло вже народу.

Скільки, дика орда,

Будеш кров нашу пити?

Нас ніколи тобі

Не здолати, не вбити!

Піднімаймось, брати,

Рідний край боронить,

Бо ніхто окрім нас

Це не зможе зробить!

Бо ніхто окрім нас

Не здобуде нам волю,

Бо завжди вибирав

Кожен сам свою долю!

Щоб пшеничні поля колосилися

І родити земля не втомилася,

Щоби діти малі мирно гралися

І страшної війни не боялися!

Щоби радість була в домі кожному,

Щоб знайшов кожен суть в слові Божому,

І щоб пісня пливла Україною -

Неподіленою, єдиною!

Щоб пшеничні поля колосилися

І родити земля не втомилася,

Щоби діти малі мирно гралися

І страшної війни не боялися!

Щоби радість була в домі кожному,

Щоб знайшов кожен суть в слові Божому,

І щоб пісня пливла Україною -

Незалежною, єдиною!