Гуцулка Ксеня

Темна нічка гори вкрила,

Полонину всю залила,

А в ній постать сніжно-біла, –

Гуцул Ксеню в ній пізнав.

Він дивився в очі сині,

Тихо спершись на соснині,

І слова палкі любові

Він до неї промовляв:

Приспів:

– Гуцулко Ксеню,

Я тобі на трембіті

Лиш одній в цілім світі

Розкажу про любов.

Душа страждає,

Звук трембіти лунає,

А що серце кохає,

Бо гаряче, мов жар.

Вже пройшло гаряче літо,

Гуцул іншу любив скрито,

А гуцулку чорнобриву

Він в останню ніч прощав.

Черемоша грали хвилі,

Сумували очі сині,

Тільки вітер на соснині

Сумно пісню вигравав:

Пр-в

,,Така любов буває раз в ніколи

вона ж промчить над зламаним життям

за нею ж будуть бігти видноколи

вона ж порве нам спокій до струни

вона ж слова поспалює вустами

спини мене спини і схамени...''

Пр-в (2-га частина)

Душа страждає,

Звук трембіти лунає,

А що серце кохає,

Бо гаряче, мов жар.