Рамки

Каждый новый день, сбиты мои биоритмы,

Убеждаюсь в одном, боги слепые арбитры,

Найти бы в себе веру, ведь далеко еще титры,

Но как мне разукрасить мир когда черно в палитре,

Всякий хочет быть свободным - не пускают лямки,

Картины не дописаны, а стоят уже в рамках,

Поясню на равных, жизнь каждый рисует себе,

Нужно набраться сил и поднять с пола мольберт,

Проще управлять людьми когда на шея петля,

Пропагандоны втирают нам про дым без огня ,

Нам даже в школе запрещали выходить за поля,

Выйди ты за грань, попробуй начать с нуля,

На чистом холсте пишу я кровью а не маслом,

Пойми, добиться успеха нельзя копи пастом,

Это не паства, это моя галерея,

Меня давно ждёт портрет Дориана Грея.

За часом ловив пройоб поки не перетнув кордони.

Пройобом з ким хуярится хачі ви чи панки чи бони.

Пекло це авіабомби трусить наче блядь на тусі.

Чому питаєш за мій вік типу ти блядь не в курсі.

Ти тупо пуссі як був їм так здохнеш серед них.

Хотів золота - пройдись до воріт золотих.

Чого затих наче знову прийняв седатив.

Не думки за лаве бо за музло тут ніхто не платив

Виходжу у Всесвіт де буття тупо збиває з ніг.

Де на голову у липні сипався рожевий сніг.

Обставин збіг чи просто пастка в голові.

Похуй як підйебе життя та я залишусь на коні.

Я серед полів у особистому некрополі.

Перетинав кордони але всі тягнули стопали.

Як купа терна вам заважає просто допали.

Виходжу за грані ми крокуєм вірно до гори.