Осінь

Холодними дощами зустрічає нас осінь

І мокрими обіймами тримає вона,

Що серце так хвилює, непокоїть і досі,

Чого душа шукає?.. – Знає осінь одна.

Ой, доле ти моя, в яку ти далеч крокуєш?

Яким шляхом ти підеш, що з собою візьмеш?

Як боляче мені, що ти мене не почуєш,

Як радісно мені, що від тебе не втечеш.

Осінній дощ сумує, залишає калюжі,

Розтоплює мій подив і розчинює страх.

Я знаю, те, що маю бути сильним і дужим,

Та інколи так хочеться сховатись під дах...

Я осінь не люблю, але так часто сумую,

Замислююсь, вдивляюсь у захмарену даль -

Ніхто то не побачить і ніхто не почує

Та серце, як ніколи, роздирає печаль...