Своїм умом (feat. Новий Твій)

Моя школа пережовані вкладає сенси,

Формує мізки розміру емендемсів

Штани знову завузькі, чи вже заширокі

Як шерсть на весні, я линяю з уроків

Школа це про біль, та так було не завжди,

Терпіти це не міг, усі ті дошки-парти,

Вчитель може старший, та не імператор,

Школа в якій вчився я — це інкубатор

Школа — це про травми, у всіх бляха сенсах,

СПАУ, ОКР, сьогодні я фенсі,

Та тоді не перся чомусь,

Аж понині ми страх шо проснусь

Десь кнопка на потилиці настройки заводські

Повертає дитині, але своїм умом,

Своїм умом,

Своїм умом,

Своїм умом

Своїм умом хоче жити людина

Малював коня

На останній парті

Шукав Житомир

На контУрній карті

Не будіть мене

Наче ми в плацкарті

Ваші знання

Того не варті

Булочка з маком, а може з горохом,

Не знаю, скільки лишилося грошей

Можливо, завтра стане дві

Урок географії — моя парафія

Житомир, ти де? Хіба не набридло ховатись

Так хочу геолокацію твою дізнатись

Оцінку ставте

Собі на лобі

Він такий вузький

Ніби лем з заводу

І так клас за класом

Чітко за книжками

Програмують нас

По шкільній програмі

Замість школи ходив на базар, важко зізнатись

Не любив я її, та й любити не знаю чи буду

Прохожі казали «Це чудо!»

Комусь повезло трохи більше, а мені не дуже, друже,

Для мене тюрма, 11 років, для тебе — щастя і спокій

Вам міністр товстий

Визначає теми

Щоб ви йшли по формі,

Гвинтики системи

У вас там кожен вчитель

Двічі вчитель року

А ось цей — вже мертвий,

Ще веде уроки

Та не все так погано було, нам,

Маленьким рослинкам на підвіконні

Душевні вчителі виділяли тепло,

А тепер повиростали із нас якісь коні невдячні,

Не пишуть, не вітаються, про квіточку вже й не кажемо,

За оцінку дану колись нерозважливу,

Але проблема не в ній,

А в в самому факті естимації,

Усі ці контрольні, реферати, презентації,

Хіба віршик вивчений й понині збирає на тусі овації,

Про ліс заплутаних рук щощо літа чекав як ротації,

Я б собі по рації в минуле передав,

Не про біткоїни-акції, не про війну

А плюнути на і розчинитись в абстракції,

Відбити нападки, не бути як Франція,

Не ходити за автостанцію

Ходити на Кенгуру та Яцика,

До Хомівни і Леонідівни забіжу на чай якось,

Обніму Максимівну, Олександрівну й Васю,

Дзвонить дзвінок

Пощастило тОму,

Хто останній в списку

Хто схопив в їдальні

Найбільшу миску

А смак тих котлет

Виринає в серці

Відкриває навстіж

До дитинства дверці