Коломийки

Ой ти горо високая,

Спустиси низенько,

Аби мені до дівчини

Ходити близенько.

Ой ти горо високая,

Спустиси ще нижче,

Аби мені до дівчини

Ходити ще ближче.

Ой багаті наші гори

Ріками, лісами,

Співанками, легінями,

Тай дівчєточками.

А я хлопець молоденький,

Всі дороги знаю.

До котрого села піду -

Все дівчину маю.

Любки мої всі чотири,

Над ким ви сі били.

Чи надо мноу молоденьким,

Що мене любили.

А якби ви розум мали,

Ви би сі не били.

Ви би мене усі штири

Потрошки любили.

Подивлюсі я у гаю,

Шо сі в гаю діє.

Калина сі розвиває,

Гай сі зеленіє.

А я гаю не рубаю

Через калиноньку.

А я дома не ночую

Через дівчиноньку.

Шо с ми, любко, учинила,

Шо с ми, любко, дала,

Шо ти мені молодому,

До серці пристала.

Чи ти, любко, така файна,

Чи мені здаєсі,

Шо мні, любко, через тебе

Спанє не бересі.

Николаю, я вмираю,

Николаю, гину.

Завели ми овичєта

В густу буковину.

Ой потрошки горівочки,

Потрошки, потрошки,

Аби жиди не носили

Шовкові панчошки.

Ой по цяпці горівочки,

По цяпці, по цяпці,

Аби жиди не носили

Шовковії капці.

Ой гуцуле, гуцулику,

Файну жінку маєш,

Перед нами, молодими,

На ніч замикаєш.

А у мене молодого

Чорноброва Люба,

Метер двадцять зависока,

Півтора загруба.

Пам"ятаєш, моя любко,

Як я тебе сватав,

Як за хатов пес кудлатий

Яйціма калатав.

Ой усі си поженили,

Тай попарували,

Лишень мені молодому

Стару бабу дали.