Скрипаль

Безталанний іду у місті чужім,

Як на небі самотня зірниця.

Великоднім сумлінням моїм

Десь скрипка ридає й сміється.

Одинокий скрипалю, не грай,

Не бери так високо і дзвінко,

Серце не рви і душу не край,

Бо і так якось сумно і гірко.

Струни скрипки, струни серця,

Вони не мало бачили в житті,

І зустріч і любов і зраду,

І те, які ми були молоді.

Як бистрая вода усе минає,

Заграй, скрипалю, прожени печаль,

Хай скрипка нам веселої заграє,

Щоб ні за чим в житті не було жаль.

Ностальгії, жалі і зорі ясні

Із весною у вальсі кружляють,

А мелодія скрипки і сивий скрипаль

Мене знову додому вертають.

Де співають в гаях і садах солов'ї

І голуб голубці воркує,

То ж чому, розкажи, такий сум на душі

Коли скрипки мелодії чую.