Спогади про літо

Ще трохи моря наостанок літа

Ще сонця трохи, для засмаги тіла

Щоб серце було спогадом зігріте

Щоб знов і знов сюди душа хотіла!

Щоб, поглядом злетівши в небо чисте

Відчути знов юнацьке хвилювання

Коли твоє волосся шовковисте

Запалювало пристрасті бажання!

Навряд чи ці вуста я цілуватиму

Занурившись у вир твого волосся!

Навряд чи ніжний стан твій обійматиму

Це ніби сон, це так мені здалося!

Я лише доторкнусь до тебе подумки

У мрій обійми ніжно заполоню

І до душі твоєї чисті сходинки

Не забрудню, а ще й від зла вбороню!

Ще посмішка, щоб вмить розтало серце

І дотик рук, так, ніби мимоволі

Над нами сонця золоте цеберце

Вгамує часу плин, піде поволі

Я розчинюсь у спогадах про літо

У мріях і бажаннях заблукаю

П'янке вино ще навіть не допито

А я зв'язок з реальністю втрачаю!

Навряд чи ці вуста я цілуватиму

Занурившись у вир твого волосся!

Навряд чи ніжний стан твій обійматиму

Це ніби сон, це так мені здалося!

Я лише доторкнусь до тебе подумки

У мрій обійми ніжно заполоню

І до душі твоєї чисті сходинки

Не забрудню, а ще й від зла вбороню!

Буває часом так, що почуттям у грудях тісно

Але я вдячний долі, що тебе знайшов...

Шкода лише, що я тебе зустрів занадто пізно

Та закохатися щасливий знов і знов...

Навряд чи ці вуста я цілуватиму

Занурившись у вир твого волосся!

Навряд чи ніжний стан твій обійматиму

Це ніби сон, це так мені здалося!

Я лише доторкнусь до тебе подумки

У мрій обійми ніжно заполоню

І до душі твоєї чисті сходинки

Не забрудню, а ще й від зла вбороню!

І до душі твоєї чисті сходинки

Не забрудню, а ще й від зла вбороню!