Пробач

Цілую в губи, цілую ніжно.

З тобою не буду!

З тобою я грішна.

Без тебе я повінь, з тобою я злива.

Ти є чи немає? Спитай мене милий.

Торкався палаючи поки я щезла.

Не хочу чекати метаморфоз серця.

Даруй мені волю, без спогадів твоїх

я жити готова.

Мовчати доволі!

Пробач, та ти не море.

Ти не море, щоб в тобі я тонула.

Зізнайсь, що ти це горе.

Безжальне горе, що навіки забуду.

Пробач, та ти не море.

Ти не море, щоб в тобі я тонула.

Зізнайсь, що ти це горе.

Безжальне горе.

Руки в кишені, омріяний погляд вже не відчуваю близьким.

Нерви і сльози, газета під кавою, не думаю де ти і з ким.

Очі не бачать, твій голос не чую

і фото немає давно..

Мій дім, моє серце, з тобою не звязані,

але бачу тебе всеодно.

У фарах самотніх машин, і в тумані,

у зливі травневого дня.

Я так тобі вірила, я дарувала свій світ,

а ти легко його зруйнував.

Не мрію про тебе, не хочу, не буду!

Я прошу: залиш все як є.

Колись було мрією, тепер стало тінню, кохання твоє і моє.

Пробач, та ти не море.

Ти не море, щоб в тобі я тонула.

Зізнайсь, що ти це горе.

Безжальне горе, що навіки забуду.

Пробач, та ти не море.

Ти не море, щоб в тобі я тонула.

Зізнайсь, що ти це горе.

Безжальне горе.