Землевпорядник (feat. Тимчасова Назва)

Ще один вибрик долі – і впасти, і вже не йти,

Ще один рівень болю – зрештою б став, святим.

Біс розтуляє пащу, тягнуть чорти ланцюг,

Землю би орати кращу, та боронитимеш цю.

 

А тут під кульбабовим місяцем

Здогадуєш хто ти і що ти є.

Тут чорти нечувано бісяться,

Як янголам піднасточортує.

 

Тут зла й несподівана шняга у кожнім чекає під’їзді.

Стати б мені паротягом, ото би тоді поїздив!

Ото би тоді попахкав з останніх запасів кисню…

Гудів би, сопів, і плакав, та врешті б нікуди не здриснув…

 

Бо тут, між війною та гульбищем

Просочують цілими чотами,

Тут Боже нас, може і любе ще,

Та янголам піднасточортує

Чи ти в епізоді, чи в ролі ти?

Чи все ще запитуєш: «Що ти є»?

ЛишІть мені шанс збожеволіти,

Лиш хай їм не піднасточортує

 

Сядь-но зі мною, моє лишко, повідь мені, що я за птаха!

У пам\'яті-коротишки немає світлин на цвяхах.

Та як би мені не нило з-поміж: «зроблю» і «хотів»,

Вже не згодяться крила звиклому до мостів.