Кам'яна баба

Нічого в світі не буває пізно

Навколо мене кружляють планети

Неси неси свій мотлох залізний

Лише щоб його об мій камінь стерти

Очі сповнені широкого степу

Подорожую його морями

Спів горловий чи то звуки даб степу

Лиш шепіт вогню під моїми ногами

Моя історія йде за край неба

Звідти суне наступний нахаба

Бути каменем моя потреба

Я Дніпровська кам‘яна баба

Я чую зорі, вони мене кличуть

Попід забуті дороги додому

Обличча не маюі , та то мені личить

Птахи підкажуть, що буде потому

Якщо настане велика потреба

Закрию світ кам‘яною рукою

Якщо у тебе те саме небо

Я буду тут і надалі с тобою

Моя історія йде за край неба

Звідти суне наступний нахаба

Бути каменем моя потреба

Я Дніпровська кам‘яна баба