Songteksten

Зіницями з неба зорі,
Ми розпластані наче впалі
Зором кидають кволі й хворі
Зупинилися чи йдемо далі?
Чи у наших торбах порожніх
Припорошені пилом спогади
Подорожники ми чи подорожні
Притомились чи далі з Богом?
Чи розкроєні гострим краєм
Закривавились різані рани
Ще живемо чи вже вмираємо
Вже не пізно чи ще не рано?
Сіль землі поміж манни небесної
Чорне море і Біле озеро
Беззмістовне та безсловесне
Прикидається сплячим для позору
Загубив свою душу
Унесла її річка…
Три тополі у полі затопленім
Хилитались від вітру дужого
Розбігалися хвилі захоплені
Від освоєного до відчуженого
З ними ті, що не мали вибору
Від захоплення до відбору
Як не вирву, то з м‘ясом видеру
Як не греблю, то хоч забору
І нічого в запасі не маючи
Крім запалу і віри сильної
Знов життям своїм смерть долаючи
Проросте до людини вільної
Озирнеться довкола вражено
Шкаралупу з душі зішкребе
Відсіч дасть і чужому, і вражому
І відкриє собі себе
Загубив свою душу
унесла її річка
Загубив свою душу
унесла її річка
Загубив свою душу
І відкриє собі себе
І відкриє собі себе
Унесла її річка
І відкриє собі себе
І відкриє собі себе
Загубив свою душу
І відкриє собі себе
І відкриє собі себе
Унесла її річка
І відкриє собі себе
І відкриє собі себе
Written by: Олександр Положинський
instagramSharePathic_arrow_out