Склопакети

Брудною водою залиті місця

Протікає в нікуди нізвідки

Іржавою водою залиті міста

Склопакети нервових закінчень

Летіли в середину ззовні

Я знав що буде літо

Але забув забув назовсім

Вітрини твоїх очей мов неба

Сипляться павутиною скла

І розпач такий ламаються ребра

Бо внутрішній космос можливо лиш зола

Справа в тім, що ми не маємо справ

А деякі мають нас

Тому я для себе обрав

Прожити життя один лиш раз