Така її доля

Така її доля, О боже мій милий!

За що ж ти караєш її, молоду?

За те, що так щиро вона полюбила

Козацькії очі?.. Прости сироту!

Кого ж їй любити? Ні батька, ні неньки,

Одна, як та пташка в далекім краю.

Пошли ж ти їй долю, вона молоденька,

Бо люде чужії її засміють.

Якби-то далися орлинії крила,

За синім би морем милого б знайшла

Живого б любила, другу б задушила,

А до неживого у яму б лягла.

Чи винна голубка, що голуба любить?

Чи винен той голуб, що сокіл убив?

Сумує, воркує, білим світом нудить,

Літає, шукає, дума заблудив.

Якби-то далися орлинії крила,

За синім би морем милого б знайшла

Живого б любила, другу б задушила,

А до неживого у яму б лягла.

Така її доля, О боже мій милий!

За що ж ти караєш її, молоду?

За те, що так щиро вона полюбила

Козацькії очі?.. Прости сироту!