Як ти?

мокрі вулиці міста

в воді під ногами відзеркалення

забутих снів

він

розказував кожного ранку їй

колись

як мантри

як коди

як повітряні переходи

якими вони

непомітно ходили

кудись

не закриваючи

за собою вікнá

це було в минулому

там була війна

затерті зізнання в коханні

на зруйнованих стінах

та зараз їх теж нема

тільки

'дім це не місце

це стан'

теплообміну крові

всередині тіла

неминуче зізнання та вороття

і ось

я зомліла від ніжності та

падаю в його небо

чи в своє ідеально народженне майбуття?

наче завжди боялася висоти

а от я лечу і нічого не треба

лише одне:

як ти?

ти стаєш надто близько

під шкірою

мов вакцина палаюча

по судинам каналам

кораблями невідомих держав

захоплює території цнотливого раю

а я не граю

більше не вмію

забула

слів замало

жодне не здатне

врятуватИ

відсутність

лише спитати

одне:

як ти?

наче від відповіді залежить

доля планети