Вишиванка

Я любила як уміла, любила тихо

Від свого милого відводила лихо

Прийшли чорні хмари

Закрили віконце не миле і сонце..

Та нашому щастю зайти не дозволю!

Воно хай осяє всю твою дорогу..

Я тебе милий святою водою вмию

У кожен стіжок вишиванки молитву зашию

А та вишиванка від лиха закриє

А та вишиванка любов’ю зігріє

Ти вір мені милий я буду чекати

Я вірна дружина, дітей твоїх мати

Тремтіли вії наче два крила

Плакали очі без твого тепла,

Розірвалось небо на шматки... оніміло від туги

Молитва моя, додасть тобі сили

Нема в світі того, що б нас розділило.

Бо наше кохання, як квітка весняна,

Як спів солов'їний , танок лебединий

А ти повернешся якось на світанні

І буду любити тебе як востаннє