Пам’яті Друга

Друже!

Без тебе пустка на душі.

Тужать

Й мовчать від болю клавіші.

Душить

Несправедливості безсилий крик.

Друже,

Ти в пам'яті повік!

Ти так любив мир,

Що захистив його собою.

Та боротьби вир

У нас тебе забрав Героєм.

Ти так любив нас,

Що оберегом став навіки.

І не знайде час

Від цього болю ліки.

Брате!

Не підібрати жодних слів

Як ти?

Спитати б ще мільйон разів.

Знати б,

Як відвернути той проклятий бій

Брате, низький уклін тобі!