Лисиця

Починай мене дивувати знову,

Відчиняю двері тобі я навстіж

Запускай до мене свої пригоди

Не боюся, не боюся, не боюсь...

Я, напевно, довго не шукав скарбниці,

Ти на диво вчасно зупинилась поруч

І тепер очами водиш як Лисиця

Посміхнуся, посміхнуся, посміхнусь...

Знаєш, справді, я на Місяць

Не зірвусь, бо маю справи,

Ти смієшся як Лисиця,

Я тобі шалено радий!

Я буду наче знову

Грати в твої розваги

Ти мені скажеш слово,

Те, що задурнить назавжди

Я буду наче знову

Пірнати в твої вірші

Шукати колискові

Там, де їх немає більше

Не дивуюсь чому ти така чудова

Пам'ятаю - маєш ти завжди примахи

Бачиш мене, то тримай "привіти" знову

Шепочу я, шепочу я, шепочу...

Розгортай на столі власні таємниці

І малюй на аркушах казкову мапу

Та й води очами як Лисиця

Не втечу я, не втечу я, не втечу...

  

Знаєш, справді, я на Місяць

Не зірвусь, бо маю справи,

Ти смієшся як Лисиця,

Я тобі шалено радий!

Я буду наче знову

Грати в твої розваги,

Ти мені скажеш слово,

Те, що задурнить назавжди.

Я буду наче знову,

Пірнати в твої вірші,

Шукати колискові

Там, де їх немає більше,

Там, де їх немає більше,

Там, де їх немає більше.

Знаєш, справді, я на Місяць

Не зірвусь, бо маю справи,

Смійся, смійся як Лисиця,

Я тобі шалено радий!

Я буду наче знову

Грати в твої розваги,

Ти мені скажеш слово,

Те, що задурнить назавжди.

Я буду наче знову,

Пірнати в твої вірші,

Шукати колискові

Там, де їх немає більше,

Там, де їх немає більше,

Там, де їх немає більше.