Україно-мати

Нашу душу пекло, молотило,

Вибивала дух сила страшна.

Нашу волю сховали в могилу,

Щоб ніхто не знайшов де вона.

Перед вами відкриюсь я, браття,

Все, що спать не дає, я скажу:

"Ой, на шаблю відваги й завзяття

Нам не гоже збирати іржу".

Україно-мати, ми твої сини,

Перед лютим боєм ти нас пригорни,

Україно-нене, в радості, журбі

На синівську вірність клянемось тобі.

Яничаре, ти рано смієшся,

Не згубилась могила в траві.

Вже світає і нам піднебесся

І відлунить — живі ми, живі!

Гірко хрещені злом і бідою

Ми ідемо, бо серце пашить,

Щоб скропити живою водою

Ту могилу, де воля лежить.