Розпустили кучері дівчата

Розпустили кучері дівчата,

Ще й підвели брови для краси.

Тільки ти роби, як вчила мати,

Не обрізуй русої коси.

Хай вона росте густа та пишна

Чорнобровим хлопцям на біду.

Я ж тобі, моя чарівна вишне,

Сам троянди в коси заплету.

Плач, кохана, плач, тебе я розлюбив,

А може я тебе ніколи не любив.

Плач, кохана, плач, тебе я розлюбив,

А може я тебе ніколи не любив.

Стану рано вранці до схід сонця,

Назбираю квітів запашних.

Що є краще за дівочі коси,

Ще й троянди вплетені у них.

Кажуть, всі дівчата однакові,

Та одна у сни мої ввійшла,

Полонила серце юнакові,

А ключі від свого не дала.

Плач, кохана, плач, тебе я розлюбив,

А може я тебе ніколи не любив.

Плач, кохана, плач, тебе я розлюбив,

А може я тебе ніколи не любив.

Як настане день твого весілля,

Ти розпустиш коси чарівні,

Ой яка ж ти гарна, моя мила,

В косах ти сподобалась мені.

Плач, кохана, плач, тебе я розлюбив,

А може я тебе ніколи не любив.

Плач, кохана, плач, тебе я розлюбив,

А може я тебе ніколи не любив.