Наворожи кохання

Оксамитовий вітер пролітає над містом

І запрошують в гості тихі парки й сади.

І хмеліє душа у рапсодії листя,

І цвітуть, мов літа, хризантеми мої.

Наворожи мені кохання, бубнова карта упаде.

Наворожи мені кохання і я не дінуся ніде.

Наворожи нам зустріч знову, душа так проситься в едем,

І вже летять слова любові, чи то пелюстки хризантем.

Ми з тобою у парі і журитися годі,

Суєта за печаллю все минає дарма.

Неповторна земля у розкішній природі.

Хто придумав любов, що спокою нема?