Українські болячки

Гнемо спини наче лози, разом й поодинці,

Носим дулю у кишені, бо ми українці.

В інших - свій свого рятує, помага аж сохне,

А у нас нехай в сусіда корівонька здохне.

Чи ж такі-то, українці, наші ідеали?

Чуймо все, про що ми знали,

Знали, та мовчали.

В тих он діти вундеркінди, а у нас мазниці,

Много дбаєм, мало маєм, бо ми українці.

Гнемо спини наче лози разом й поодинці,

Носим дулю у кишені, бо ми українці.

Скільки нашої по світу сироти-кровиці,

Ще й в дарунок нам Чорнобиль, бо ми українці.