Ворожка

Мені ворожка долю ворожила,

Хотів я правду визнати від карт,

Яку дорогу доля намостила

І чи мене в житті чекає фарт.

Я їй повірив як в святу покуту,

Що матиму і славу і світи,

Лиш вірити не міг, що від отрути,

Себе я не зумію вберегти.

Ворожко, ворожко, ворожко,

Скажи мені правду хоч трошки,

Та тільки кажи до пуття,

Я ставлю на карту життя.

Всього у мене нині є доволі,

Зі мною поруч слава і хула,

Але нікуди не втекти від долі,

І в ціль влучає пущена стріла.

Ворожчине збулось передрікання,

Я вберегти таки себе не зміг,

Отруєний п’янким вином кохання,

Своє життя поклав тобі до ніг.