Фіранка

Як у світ іду щоранку

Мимо твого я вікна,

Ніжно-голубу фіранку

Бачу, наче добрий знак.

Ти мов таємнича мавка,

За фіранкою стоїш,

І нема на цілім світі

За картину цю миліш.

Фіранка на вікні із профелем твоїм гойдається,

Ідуть за днями дні, та імені твого не знаю я.

Відчиню я вікно, фіранку відгорну, спитаюся,

Ти тільки не відходь, бо вже тебе давно кохаю я.

Як додому повертаюсь,

Ніч запалює вогні,

Чим скоріше поспішаю

До фіранки на вікні.

Ти як вчора й позавчора

За фіранкою стоїш,

І нема на цілім світі

За картину цю миліш!