Ми люди

Ми, люди заручники своїх облич

Ми будем співати на святі всю ніч

Ми любим вбивати одне-одного із заздрощів

Страждати від малих дитячих складнощів

Марнуючи все, на що здатні ми

Ось, що я бачу!

Ось, звідки я є!

Годі, прокинься і ти!

Ми, люди, кати своїх власних життів

Ми скуті страхами нових відкриттів

Ми всюди лишаємо сліди своєї марності

Ховаємося від небездоганності

Шукаємо зміст, замість створювати

Мені огидно називатися одним із вас

Я так втомився від нудних озлоблених гримас

Мені набридло! Я відрікаюсь!

Я задихаюсь!

Ось, звідки я є!

Ось, де не буду!

Годі, збирайся і ти!

Ми, люди, заручники своїх облич

Ми будемо співати на святі всю ніч

Ось, звідки я є!

Ось, де не буду!

Годі, збирайся і ти!

Ось, що я знаю!

Ось, що ми маєм!

Наслідок слабкості!