Мамо-матусю

Ще із дитинства запам'яталось,

Хоч здаленіли уже роки -

Край столу мати все вишивала -

Хрестик до хрестика - рушники.

Над фотокартками родини,

Над образами і над дверми

Вони летіли, як білі птиці

Із диво-вишитими крильми.

Мамо, матусю, до вас горнуся,

Ви - моє сонце, мій ясний день.

Мамо, матусю, вами горджуся,

Ви - світла радість моїх пісень.

Як за водою літа минають

І не вернути оті роки.

І з рук у мами вже не злітають

Ті білі лебеді-рушники.

Та раптом спогад, мов крига, скресне,

Коли погляну, що над дверми

Летять, летять, ген, у вирій птиці

Із диво-вишитими крильми.