Намисто

Я зупинилась, бо довго ішла,

І по дорозі намисто знайшла.

Не діамантове, не золоте,

Легке як вітер, як небо, святе.

Трави і квіти у намисті моєму,

З ними кружляла я у танці своєму.

Я запитала, і озвалась луна,

Що те намисто сплела весна.

Я зупинилась, бо довго ішла,

І по дорозі намисто знайшла.

Ховалось воно у високій траві,

І я одягнула на груди собі.

Трави і квіти у намисті моєму,

З ними кружляла я у танці своєму.

Я запитала, і озвалась луна,

Що те намисто сплела весна.

Я зупинилась, бо довго ішла

В гарнім намисті, яке я знайшла.

Взяла у руки і нитку порвала,

По намистині усім роздавала.