Привіт, Бог

Я розмовляю зі своїм Богом так,

Наче він мій найліпший кореш,

Офігезний чувак.

Те, що він зміг, ти ніяк не повториш.

Будь-коли, де коли янголи,

Їх існування не випадково

З лівого боку шиплячі дияволи

З правого - їх захисна колискова.

В той момент, коли зникав сенс

Потреби, щоб далі жити,

Він, як скажений бойовий пес,

Хотів мене в пил розчинити.

Прибивав цвяхами до неба стелі,

Змусив помічати справжнє горе.

Тепер кожен раз, стоячи на скелі,

Я йому говорю…

ПР.

Привіт, Бог!

Дякую, що ти в мене є, Бог,

Дякую, що ми досі вдвох, Бог,

Дякую, що ти так вирішив

І мене до неї пришив.

Даруй, Бог,

Нам освітлене зорями небо

І все, що сходить від тебе,

Збирає розгублене серце,

Лікує рани душі.

2К

Я з самого ранку дивлюсь Богу в очі,

Як він народжує диво,

Прозору безодню, дні і ночі,

Сніг, спеку, вітер, хмари і зливу.

Де б я не був, у яку халепу не встряв,

Він завжди за сім кроків попереду.

Наші гріхи на себе прийняв.

Ми - листя від одного дерева,

Йому в проханні ніяк не відмовиш,

Такого просто впізнати наосліп:

Осушує моря, перевертає гори,

Має всесвітній досвід.

Коли каже собі “годі йти по воді”, пірнає.

І що приховано в мені далеко в глибині,

Краще за мене знає.

ПР.

Привіт, Бог!

Дякую, що ти в мене є, Бог,

Дякую, що ми досі вдвох, Бог,

Дякую, що ти так вирішив

І мене до неї пришив.

Даруй, Бог,

Нам освітлене зорями небо

І все, що сходить від тебе,

Збирає розгублене серце,

Лікує рани душі.