Листопад

Листопад печальне диво, це журба дерев знову осінь у полон серця бере.

Так буває, опадає листя восени, так ранком опадають наші сни.

Тихо сльози опадають, тихо йде любов, мовчання вирок більшості розмов.

Опадають наші роки тихо в сон-траву, я сни колишні бачу наяву.

Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх мрій.

Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.

Не пиши листів прощання я прощаю все, нас доля, наче листя, рознесе.

Не кидай на вітер слово птахом полетить у неба бірюзового блакить.

Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх мрій.

Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.

Осінь серце полонила, та не назавжди, про листопад колись згадаєш ти.

Як журилися дерева в розставання час, як осінь раптом розлучила нас.

Листопад загублених надій, неставшихся подій і нездійсненних та даремних моїх мрій.

Мій сад до осені пустий, його давно покинув ти і заміта сліпа печаль твої сліди.