Красиві села красиво горять

Товпляться на вокзалі ешелони:

Замріяно, спокійно, ніби сплять,

Стоять солдати тихо на пероні,

Наче дерева необірвані стоять.

Нема до них нікому уже діла,

Із літом закінчився їх комфорт.

Життя спинилось, як рука невміла

Пейзаж перетворила в натюрморт.

Коли усі навколо засинають

Чи губляться у темряві ночей,

Лиш яблука із дерева злітають

І котяться, мов голови з плечей.