У затінку дівчат-квіток

У затінку дівчат-квіток

З самого початку осені

Вони неодмінно попросять

Тягнути найлегший квиток.

Але після всіх цих занять

Для себе я що отримаю?

Лиш двері так гучно гримають,

Мов залпи далеких знарядів.

Батьківщина чи територія?

Оцінка або знання?

Я найбільше ціную життя,

А не просто втікаю на море.

Нас повернуть осінні дощі,

Затягнувши у смуту вічну.

Закохаюся в першу зустрічну

І писатиму їй вірші.