Гуцулка Ксеня

Темна нічка гори вкрила,

Полонину сном залила,

А в ній постать сніжно-біла, -

Гуцул Ксеню в ній впізнав.

Він вдивлявся в очі сині,

Ніжно спершись на соснині,

І слова ніжні любові

Він до неї промовляв:

Гуцулко Ксеню,

Я тобі на трембіті

Лиш одній в цілім світі

Розкажу про любов.

Душа страждає,

Звук трембіти лунає,

А що серце кохає,

То гаряче, мов жар.

Вдаль пройшло гаряче літо,

Гуцул іншу любив скрито,

А гуцулку чорнобриву

Він в останню ніч прощав.

В Черемоші грали хвилі,

Сумували очі сині,

Тільки вітер по соснині

Сумну пісню вигравав:

Гуцулко Ксеню,

Я тобі на трембіті

Лиш одній в цілім світі

Розкажу про любов.

Душа страждає,

Звук трембіти лунає,

А що серце кохає,

То гаряче, мов жар.