Осінь

Заплітала у косу промінь сонця ясний,

Ніжно пестив волосся тихий вітер небесний.

Заплітала я сонце і шукала сліди,

Шлях від мого віконця до води, до води

Осінь, я на тебе схожа!

Осінь, дивина, все одно прийде весна!

Осінь.. Осінь.. Осінь

Я шукала усюди, чекала по ночах,

Вітер шепотів у вікна: «Зустрічай, зустрічай».

Я шукала усюди твої очі сумні,

Ой, люди, люди, люди, що ж робити мені?

Осінь, я на тебе схожа!

Осінь, дивина, все одно прийде весна!

Осінь.. Осінь.. Осінь

Веселі калюжі сміються крізь небо.

Капітошки летять на мене і на тебе.

Хтось закутався в ковдру, п’є каву з шоколадом.

Хтось жбурляється листям під листопадом.

Посміхається небо крізь сірі калюжі:

«Дивіться на мене усі небайдужі!

Торкайтесь мене, від землі відірвавшись,

І не зникайте, не попрощавшись»

Посміхається небо, крізь сірі калюжі.

Веселі калюжі сміються крізь небо.

Осінь, я на тебе схожа!

Осінь, дивина, все одно прийде весна!

Осінь.. Осінь.. Осінь…

Осінь.. Осінь.. Осінь…