Зажуриласі

Зажуриласі, загадаласі молоденькая вдова,

Що не скошена, не згромаджена зелененькая дуброва.

Наймила вна си, наймила вна си косарів двайціть штири,

Щоби скосили і згромадили гори та й долини.

Косарі косять, косарі косять, йа вітрець повіває,

Шовкова трава, зелененькая, на коси налягає.

Вже твій миленький, чорнобривенький, на ворон-коні грає.

- Перестань, милий, перестань, милий, на ворон-коні грати.

Ходи до мене, до молодої, вечерю вечеряти.

- Тобі вечері, тобі вечері, йа мені гостину й пити,

Перестаньмосі, перестаньмосі, миленькая, любити.

- Не перестану, не перестану, поки ті не дістану,

Румнєне личко, румнєне личко йа хорошого стану.

На румнєн личко, на румнєн личко не мож ся надивити.

На хороший стан, на хороший стан не мож ся надивити.